Частина ІІ ^ Міжнародні договори - Документи та Матеріали з історії міжнародних відносин періоду холодної війни Чернівці


Частина ІІ

^ Міжнародні договори

та декларації


Північноатлантичний договір

(Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 р.)


Сторони цього Договору, підтверджуючи свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй та своє прагнення жити у мирі з усіма народами і урядами, сповнені рішучості захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи особистості і верховенства права, прагнучи сприяти стабільності і добробуту в Північноатлантичному регіоні, вирішивши об'єднати свої зусилля для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки, уклали між собою такий Північноатлантичний договір:


СТАТТЯ 1

Сторони зобов'язуються, як це визначено у Статуті Організації Об'єднаних Націй, вирішувати всі міжнародні спори, учасниками яких вони можуть стати, мирними засобами і таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість, а також утримуватись у своїх міжнародних відносинах від погроз силою чи застосування сили у будь-який спосіб, несумісний з цілями Організації Об'єднаних Націй.


СТАТТЯ 2

Сторони сприятимуть подальшому розвитку мирних і дружніх міжнародних відносин, зміцнюючи свої незалежні інституції, домагаючись кращого розуміння принципів, на яких ці інституції засновані, та створюючи умови для забезпечення стабільності і добробуту. Вони намагатимуться усувати конфлікти у своїй зовнішній економічній політиці та сприятимуть економічному співробітництву між окремими або між усіма учасниками Договору.


СТАТТЯ 3

Для забезпечення ефективнішої реалізації цілей цього Договору Сторони, діючи окремо чи колективно, шляхом постійного і ефективного вдосконалення власних можливостей та взаємодопомоги, підтримуватимуть і розвиватимуть свою індивідуальну та колективну здатність протистояти збройному нападу.


СТАТТЯ 4

Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на думку якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін.


СТАТТЯ 5

Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй , надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні.

Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв'язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки.


СТАТТЯ 6

При застосуванні Статті 5 збройним нападом на одну або більше Сторін слід вважати збройний напад, здійснений:

- на територію будь-якої із Сторін у Європі чи у Північній Америці, на алжирські департаменти Франції2, на територію Туреччини чи на острови під юрисдикцією будь-якої із Сторін, розташовані в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка Рака;

- на збройні сили, кораблі чи літальні апарати будь-якої із Сторін, які перебувають в межах цих територій або в якомусь іншому регіоні Європи, де на момент набуття цим Договором чинності були розміщені окупаційні війська будь-якої із Сторін, а також у Середземному морі чи в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка Рака.


СТАТТЯ 7

Цей Договір не зачіпає і не повинен тлумачитися як такий, що будь-яким чином зачіпає права і обов'язки Сторін, які випливають для них як держав-членів із Статуту Організації Об'єднаних Націй, чи головну відповідальність Ради Безпеки ООН за підтримку міжнародного миру й безпеки.


СТАТТЯ 8

Кожна сторона заявляє, що жодна з чинних міжнародних угод між нею та будь-якою іншою із Сторін чи будь-якою третьою державою не суперечить положенням цього Договору, і зобов'язується не укладати жодних міжнародних угод, що суперечать цьому Договору.


СТАТТЯ 9

Цим Договором Сторони засновують Раду, в якій кожна з них буде представлена для розгляду питань, пов'язаних з виконанням цього Договору. Рада буде організована таким чином, щоб її можна було скликати швидко і в будь-який час. Рада створить такі допоміжні органи, в яких вона може мати потребу: зокрема, вона негайно створить Комітет оборони, який рекомендуватиме засоби для виконання Статей 3 і 5.


СТАТТЯ 10

Сторони можуть за одностайною згодою запросити приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати у життя принципи цього Договору і сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні. Будь-яка запрошена таким чином держава може стати Стороною у цьому Договорі шляхом передачі свого документа про приєднання на збереження урядові Сполучених Штатів Америки. Уряд Сполучених Штатів Америки повідомить кожну із Сторін про депонування у нього кожного такого документа про приєднання.


СТАТТЯ 11

Цей Договір повинен бути ратифікованим, а його умови виконуватись усіма Сторонами згідно з їхніми відповідними конституційними процедурами. Ратифікаційні грамоти у найкоротший термін мають бути передані на депонування уряду Сполучених Штатів Америки, який повідомить усі інші Сторони, що підписали цей Договір, про кожне депонування. Договір набуде чинності для тих держав, які його ратифікували, одразу після депонування ратифікаційних грамот більшості із Сторін, які його підписали, у тому числі ратифікаційних грамот Бельгії, Канади, Франції, Люксембургу, Нідерландів, Великобританії та Сполучених Штатів Америки, а для інших держав він набуде чинності з дати депонування їхніх ратифікаційних грамот3.


СТАТТЯ 12

Через десять років після набуття Договором чинності або в будь-який час пізніше цього терміну Сторони, якщо того вимагатиме будь-яка з них, проведуть спільні консультації з метою перегляду цього Договору, враховуючи чинники, які на той момент впливатимуть на стан безпеки та миру в Північноатлантичному регіоні, у тому числі появу нових універсальних чи регіональних угод, укладених згідно зі Статутом ООН і спрямованих на підтримання міжнародного миру й безпеки.


СТАТТЯ 13

Через двадцять років після набуття Договором чинності будь-яка із Сторін має право припинити свою участь у ньому через рік після передачі повідомлення про денонсацію урядові Сполучених Штатів Америки, який поінформує уряди інших Сторін про депонування кожного повідомлення про денонсацію.


СТАТТЯ 14

Цей Договір, тексти якого англійською і французькою мовами мають однакову силу, зберігатиметься в архіві уряду Сполучених Штатів Америки. Його належним чином завірені копії будуть передані цим урядом урядам Договірних Сторін.


Примітки:


1 Визначення територій, які охоплює Стаття 5 було переглянуто Статтею 2 Протоколу Північноатлантичного договору про вступ Греції та Туреччини, підписаного 22 жовтня 1951 року.

2 16 січня 1963 р. Північноатлантична рада констатувала, що від 3 липня 1962 р. не застосовуються відповідні положення цього Договору, які стосуються колишніх французьких департаментів в Алжирі.

3 Договір набув чинності 24 серпня 1949 р. після депонування ратифікаційних документів усіх Сторін, що його підписали.


^ Варшавський договір

(Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу між Народною Республікою Албанією, Народною Республікою Болгарією, Угорською Народною Республікою, Німецькою Демократичною Республікою, Польською Народною Республікою, Румунською Народною Республікою, Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою, Варшава, 14 травня 1955 р.)


Договірні Сторони

Знову підтверджуючи своє прагнення до створення системи колективної безпеки в Європі, заснованої на участі в ній всіх європейських держав, незалежно від їх суспільного і державного устрою, що дозволило б об'єднати їх зусилля на користь забезпечення миру в Європі

Враховуючи разом з тим становище, яке утворилося в Європі в результаті ратифікації паризьких угод, які передбачають утворення нового військового угрупування у вигляді "західноєвропейського союзу" з участю ремилілітаризованої Західної Німеччини і з включенням її до Північноатлантичного блоку, що посилює небезпеку нової війни і створює загрозу національної безпеки миролюбних держав

Будучи переконані в тому, що в цих умовах миролюбні держави Європи повинні вжити необхідні заходи для забезпечення своєї безпеки і на користь підтримки миру в Європі

Керуючись цілями і принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй

На користь подальшого зміцнення і розвитку дружби, співпраці і взаємної допомоги відповідно до принципів поваги до незалежності і суверенітету держав, а також невтручання в їх внутрішні справи

Вирішили укласти цей Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу і призначили своїми уповноваженими:

(прізвища уповноважених)

які, представивши свої повноваження, знайдені в належній формі і повному порядку, згодилися про нижченаведене.


Стаття 1

Договірні Сторони зобов'язуються відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй утримуватися в своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування і вирішувати свої міжнародні суперечки мирними засобами так, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир і безпеку.


Стаття 2

Договірні Сторони заявляють про свою готовність брати участь у дусі щирої співпраці в усіх міжнародних діях, що мають на меті забезпечення міжнародного миру і безпеки, і повністю віддаватимуть свої сили здійсненню цих цілей.

При цьому Договірні Сторони добиватимуться ухвалення, за погодженням з іншими державами, які побажають співробітничати в цій справі, ефективних заходів до загального скорочення озброєнь і заборони атомного, водневого та інших видів зброї масового знищення.


Стаття 3

Договірні Сторони консультуватимуться між собою з усіх важливих міжнародних питань, що зачіпають їх загальні інтереси, керуючись інтересами зміцнення міжнародного миру і безпеки.

Вони невідкладно консультуватимуться між собою всякий раз, коли, на думку будь-якої з них, виникне загроза озброєного нападу на одну або декілька держав - учасників Договору, на користь забезпечення спільної оборони і підтримки миру і безпеки.


Стаття 4

У разі озброєного нападу в Європі на одну або декілька держав - учасників Договору з боку якої-небудь держави або групи держав, кожна держава - учасник Договору в порядку здійснення права на індивідуальну або колективну самооборону, відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, надасть державі або державам, які були піддані такому нападу, негайну допомогу, індивідуально і за угодою з іншими державами - учасниками Договору, всіма засобами, які представляються необхідними, включаючи застосування збройної сили. Держави - учасники Договору негайно консультуватимуться щодо спільних заходів, які необхідно здійснити з метою відновлення і підтримки міжнародного миру і безпеки.

Про заходи, здійснені на підставі цієї статті, буде повідомлено Раду Безпеки відповідно до положень Статуту Організації Об'єднаних Націй. Ці заходи будуть припинені, як тільки Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримки міжнародного миру і безпеки.


Стаття 5

Договірні Сторони погодилися про створення Об'єднаного Командування їх озброєними силами, які будуть виділені за угодою між Сторонами у розпорядження цього Командування, діючого на основі спільно встановлених принципів. Вони вживатимуть також інших злагоджених заходів, необхідних для зміцнення їх обороноздатності, з тим, щоб захистити мирну працю їх народів, гарантувати недоторканність їх кордонів і територій та забезпечити захист від можливої агресії.


Стаття 6

З метою здійснення консультацій між державами - учасниками Договору, що передбачаються цим Договором, і для розгляду питань, які виникають у зв'язку із здійсненням цього Договору, створюється Політичний Консультативний Комітет, в якому кожна держава - учасник Договору буде представлена членом Уряду або іншим спеціально призначеним представником.

Комітет може створювати допоміжні органи, які виявляться необхідними.

Стаття 7

Договірні Сторони зобов'язалися не брати участі в будь-яких коаліціях або союзах і не укладати ніяких угод, цілі яких суперечать цілям цього Договору.

Договірні Сторони заявляють, що їх зобов'язання за діючими міжнародними договорами не знаходяться в суперечності з положеннями цього Договору.


Стаття 8

Договірні Сторони заявляють, що вони діятимуть у дусі дружби і співпраці з метою подальшого розвитку і зміцнення економічних і культурних зв'язків між ними, згідно з принципами взаємної пошани їх незалежності і суверенітету і невтручання в їх внутрішні справи.


Стаття 9

Цей Договір відкритий для приєднання інших держав, незалежно від їх суспільного і державного устрою, які висловлять готовність шляхом участі в цьому Договорі сприяти об'єднанню зусиль миролюбних держав з метою забезпечення миру і безпеки народів. Таке приєднання набуде чинності з відома держав - учасників Договору після передачі на зберігання Уряду Польської Народної Республіки документа про приєднання.


Стаття 10

Цей Договір підлягає ратифікації і ратифікаційні грамоти будуть передані на зберігання Уряду Польської Народної Республіки.

Договір набуде чинності в день передачі на зберігання останньої ратифікаційної грамоти. Уряд Польської Народної Республіки інформуватиме інші держави - учасники Договору про передачу на зберігання кожної ратифікаційної грамоти.


Стаття 11

Цей Договір залишиться в силі протягом двадцяти років. Для Договірних Сторін, які за рік до закінчення цього терміну не передадуть Уряду Польської Народної Республіки заяви про денонсацію Договору, він залишатиметься в силі протягом наступних десяти років.

У разі створення в Європі системи колективної безпеки і укладення з цією метою Загальноєвропейського Договору про колективну безпеку, до чого неухильно прагнутимуть Договірні Сторони, цей Договір втратить свою силу з дня вступу до дії Загальноєвропейського Договору.

Складено у Варшаві чотирнадцятого травня 1955 року в одному примірнику на російській, польській, чеській та німецькій мовах, причому всі тексти мають однакову силу. Завірені копії цього Договору будуть направлені Урядом Польської Народної Республіки всім іншим учасникам Договору.

На підтвердження чого уповноважені підписали цей Договір і приклали до нього печатки.

(Підписи)

Ратифікований Президією Верховної Ради СРСР 25 травня 1955 року.

Ратифікаційна грамота СРСР депонована Уряду Польської Народної Республіки 1 червня 1955 року.

Договір набув чинності 4 червня 1955 року.


^ Статут Ради Економічної Взаємодопомоги

(уривки)


Болгарія, м. Софія, 14 грудня 1959 року


Уряди Народної Республіки Албанії, Народної Республіки Болгарії, Угорської Народної Республіки, Німецької Демократичної Республіки, Польської Народної Республіки, Румунської Народної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацької Республіки

беручи до уваги, що економічне співробітництво, успішно здійснюване між їх країнами, сприяє найраціональнішому розвитку народного господарства, підвищенню життєвого рівня населення і зміцненню єдності та згуртованості цих країн;

повні рішучості і надалі розвивати всебічну економічну співпрацю на основі послідовного здійснення міжнародного соціалістичного розподілу праці в інтересах побудови соціалізму і комунізму в їх країнах і забезпечення стійкого миру у всьому світі;

переконані в тому, що розвиток економічного співробітництва між їх країнами сприяє досягненню цілей, визначених Статутом Організації Об'єднаних Націй;

підтверджуючи свою готовність розвивати економічні зв'язки з усіма країнами незалежно від їх суспільного і державного устрою на початках рівності, взаємної вигоди і невтручання у внутрішні справи;

визнаючи дедалі зростаючу роль Ради Економічної Взаємодопомоги в організації економічного співробітництва між їх країнами;

погодились для досягнення цих цілях прийняти даний Статут.

Стаття 1

Цілі і принципи


1. Рада Економічної Взаємодопомоги має на меті сприяти шляхом об'єднання і координації зусиль країн - членів Ради планомірному розвитку народного господарства, прискоренню економічного і технічного прогресу в цих країнах, підвищенню рівня індустріалізації країн з менш розвиненою промисловістю, безперервному зростанню продуктивності праці і неухильному піднесенню добробуту народів країн - членів Ради.

2. Рада Економічної Взаємодопомоги заснована на засадах суверенної рівності всіх країн - членів Ради.

Економічне і науково-технічне співробітництво країн – членів Ради здійснюється відповідно до принципів повної рівноправності, пошани суверенітету і національних інтересів, взаємної вигоди і товариської взаємодопомоги.


Стаття 3

Функції і повноваження


1. Відповідно до цілей і принципів, вказаних у статті 1

даного Статуту, Рада Економічної Взаємодопомоги:

а) організовує:

всебічне економічне і науково-технічне співробітництво країн - членів Ради у напрямку найраціональнішого використання їх природних ресурсів і прискорення розвитку продуктивних сил;

підготовку рекомендацій з найважливіших питань економічних зв'язків, відповідно до планів розвитку народного господарства країн - членів Ради, з метою координації цих планів;

вивчення економічних проблем, що представляють інтерес для країн - членів Ради;

б) сприяє країнам - членам Ради в розробці і здійсненні спільних заходів в галузі:

розвитку промисловості і сільського господарства країн – членів Ради на основі послідовного здійснення міжнародного соціалістичного розподілу праці, спеціалізації і кооперації виробництва;

розвитку транспорту з метою першочергового забезпечення зростаючих перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів країн - членів Ради;

найефективнішого використання капіталовкладень, що виділяються країнами - членами Ради на будівництво об'єктів, споруджуваних на засадах спільної участі;

розвитку товарообігу і обміну послугами країн - членів Ради між собою і з іншими країнами;

обміну науково-технічними досягненнями передовим виробничим досвідом;

в) робить інші дії, необхідні для досягнення цілей Ради.

2. Рада Економічної Взаємодопомоги в особі своїх органів, діючих у межах їх компетенції, повноважна приймати рекомендації і рішення відповідно до даного Статуту…


Навчальне видання


Документи та Матеріали

з історії міжнародних відносин

періоду холодної війни


Укладачи: Сич Олександр Іванович,

Мінаєв Андрій В’ячеславович



 Автори посібника висловлюють щиру подяку Г. Є. Білій за допомогу в підборі та впорядкуванні текстів документів.


7274101984129842.html
7274182320648052.html
7274326154533045.html
7274429311596014.html
7274545999987904.html